Скарг немає

Чим небезпечне мовчання

А ви знаєте, що жити нам усім насправді дуже і дуже добре? Ні-ні, я не жартую — про це свідчить державна статистика! У нас ніхто ні на що не скаржиться, особливо на чиновників та керівників, добробут ось-ось зросте, а гонорові ми настільки, що вже навіть на державному рівні сумніватися почали, чи потрібна нам ота Європа з її зоною вільної торгівлі... Може, краще Росія та Китай? І головне — всі мовчать та кивають. Говорять тільки Шустер та Кисєльов. Та ще й як впевнено, авторитетно.

Але не буду про політику. Погляньмо на Тернопіль, на те, що мало зачепити всіх нас. Маршрутки немиті — мовчимо! Компослуги дорожчають, а якість їх не зростає — мовчимо! Податкові канікули для підприємців і “зниження податку на прибуток з 2011 р. До 19%, з наступним щорічним зниженням на 1% до 16%” не запровадили. Народ, якщо не брати до уваги нечисленні гурти пікетувальників, - мовчить. А ці полегшення обіцяли не якісь там клерки — сам теперішній президент у своїй програмі з назвою “Україна — для людей”!

Я у жодному разі не закликаю до акцій протесту. Я не належу до якоїсь політсили чи підпільної організації. Я просто дивуюся, чому всі мовчать та ще й обурюються тишком, що жити стає гірше. Адже, коли ніхто офіційно не скаржиться, то, виходить, все — добре.

Нещодавно я вкотре почув цитату з німецького протестантського пастора та антифашиста Мартіна Німьоллера: “Коли прийшли за комуністами, я - мовчав, тому що я не комуніст. Коли прийшли за католиками, я - мовчав, тому що я не католик. Коли прийшли за євреями, я - мовчав, тому що я не єврей. Коли прийшли за мною, уже нікому було мене захищати”.

Отож усі мовчать або згідно з Німьоллером, або тому, що у нас справді все добре.