Йосиф Юрчишин, мій старший колега і голова Регіональної організації Словацького синдикату журналістів, надіслав із Пряшева одну цікаву статтю з думками Івана Гатя про перепис населення у Словаччині. Власне публікація присвячена виходу книги батька і сина Миколи та Олександра Мушинок “Narodostná menšina pred zánikom” – вона про українців цієї країни.
Так от “якщо у всіх 260 селах нинішньої Східної Словаччини до руської (русинської) національності голосилося в 1881-1910 роках більше ніж 50% їх мешканців, то під час перепису населення в 2001 році лише в 104-х селах до русинської, української, російської національностей, разом узятих, зголосилося 20 і більше відсотків їх мешканців. Це свідчить, що протягом останніх сто років 156 руських (українських) сіл стали словацькими,” пише автор. Не буду багатослівним, але мені – прикро! І я просто не можу зрозуміти-сприйняти претензії на щирість почуттів тих людей, які нібитоі з світоглядних переконань розколюють українців, вигадавши русинів і забувши при цьому, що назва ця – органічне самонайменування усіх українців у Середньовіччі, а галичан і жителів Карпатської України – ще й до початку ХХ століття.
У 1929 році газета “Діло” писала, як один поляк під час мітингу у Львові заявив, що українці – хитромудра німецька вигадка. Видання відреагувало словами: “шкода, що пан не німець”. Мовляв, вигадав би щось теж щось оригінальне. Так от до чого веду – як у Словаччині суперечки русинів з українцями призводять тільки до збільшення чисельності “нових словаків”, так в Україні суперечки (і тут варіант таборів більш розмаїтий) матимуть результатом тільки зростання чисельності якоїсь іншої народності. Уже цікаво, якими будуть результати українського грудневого референдуму і чи, якщо можна буде порівняти їх із попередніми, не стануть більш обґрунтованими твердження, що ми і в Україні постійно наражаємося на ризик стати меншиною, яка через свою бездіяльність сама актуалізує питання своєї смерті?
Немає коментарів:
Дописати коментар