Завалений горизонт: алюзія на болючу тему

Reinhart Koselleck

Photo from muenster.de

«На цьому фото - горизонт завалений», - так охарактеризував невдалу світлину один із моїх колег. Я одразу подумав: «А як у житті?» І сказав, що цей вислів годиться для назви трилера або детектива.

Колега мою ремарку сприйняв скептично, але... Справді, що буває, коли у людей не на фото, а в житті, завалений горизонт? А буває тоді суспільство, яке постійно лихоманить: одного тижня всі скуповують долари, наступного - гречку, потім - сіль. І результат завжди майже однаковий: долар трохи дешевшає, а хтось добре наживається. Та в суспільстві, в якому «завалений горизонт», про це зазвичай не задумуються. На подібні «дурниці» у людей часу просто немає - за однією кризою настає інша, емоційно, може, сильніша. Всю увагу привертають кризи та проблеми виживання і людям просто ніколи поглянути вгору й подумати над питанням: «А для чого я живу? Щоб переживати за курс долара і постійно бути готовим зробити стратегічний запас гречки й солі?». Я у таких випадках згадую слова покійного Ігоря Ґерети, що у тюрмі НКВД на Коперника в'язням під час прогулянки забороняли дивитися у небо...

Був такий відомий - не у нас, звісно, - історик Райнгардт Козеллек. Серед його книг є одна, присвячена тому, як люди колись уявляли своє майбутнє. Так от, Козеллек писав, що як люди це майбутнє уявляли, так і жили. Бо такий у них був «горизонт очікувань». І якщо хтось змушений щодня очікувати нової кризи, йому важко зосередитися і реалізувати себе. Бо горизонту не видно: він - завалений. Насправді це страшний діагноз. Долати цю хворобу дуже боляче і довго. Особливо, коли довкола багато людей, яким цей стан речей вигідний.